Загадкове болгарське місто Гераклея-Сінтіка: Його історія та туристичні принади

По мармурових плитах цього міського майдану ступали фракійці, греки, іллірійці, кельти та єгиптяни. Тут починалися дороги до храмів, у майстерні та магазини, і тут же шукали справедливості й дізнавалися останні новини, пише УКР БГ.

Гераклея-Сінтіка – космополітичний центр різних племен, етносів та народів, який показує свою давню спадщину на території муніципалітету Петрич, в околицях села Рупіте, неподалік від згаслого вулкану Кожух. Його першими мешканцями були представники фракійського племені “сінті” (1300-1200 роки до нашої еери), яке й дало назву місту. А коли македонський володар Філіп ІІ захопив Сінтіку, то додав до його назви і слово “Геракл”, оскільки вірив, що його рід походив від цього міфічного героя.

“Гераклея-Сінтіка – античне місто, яке найбкраще збереглося на території Болгарії. Висота стін базиліки, святилища й магазинів, розташованих на північ від форуму, становить п’ять метрів, а його архітектура нагадує стародавнє місто Філіппи в Греції. Це місто з особливою долею, оскільки було перехрестям культур, політичних впливів та економічного життя ще за часів сінтійців. Воно було сполучною ланкою між Півднем та Північчю, узбережжям Егейського моря та Балканським півостровом, Македонією та Фракією. Його населення становило 40-50 тисяч осіб. Характерна особливість Гераклеї-Сінтіки полягає в тому, що тут була демократична форма правління, яка перенеслася і в пізніші епохи”, – розповідає директор Історичного музею міста Петрич Сотір Іванов.

На думку історика, найважливішою будівлею античного міста є базиліка, в якій вершилося правосуддя. Споруда збереглася майже повністю і є єдиною на Балканах. Буквально за сто метрів розташовано найстарішу на південному заході Болгарії християнську церкву, датовану початком IV століття.

Виключно цінним є також святилище давньогрецької богині Немезіди. У ньому виявлено оброчні плити з божествами римського пантеону. На одній з них зображено порок, який представлено у вигляді лежачої жінки з пофарбованими жовтим волоссям (в античності русявий колір волосся був символом гріха), поваленою богинею швидкої відплати Немезидою.

“Гераклея Сінтіка – один з найбільших керамічних центрів у цьому районі Балкан”, – розповідає про промисел цього міста Сотір Іванов.

Добре було розвинене й ремесло каменотесів, вже виявлено шість майстерень з обробки каменю. Видобуток дерева, в свою чергу, був поширений через судноверфі, які розташовувалися неподалік. Загалом, виробництво кераміки, скла та металів процвітало в цьому античному місті, не кажучи вже про торгівлю, яка була важливим джерелом доходів. Цікаво, що у місті було поширено монети з написом “Монета геракліївців із долини річки Струма”.

Місто проіснувало з IV століття до нашої ери по VI століття, коли в останній раз було згадане в податкових переліках часів візантійського імператора Юстиніана I Великого. На жаль, через сейсмічну активність району місцевому населенню не раз доводилося переживати спустошливі землетруси.

А пізніше, коли почалися навали слов’ян та протоболгар, територія увійшла в межі болгарської держави. Сьогодні Гераклея-Сінтіка включена в перелік 100 національних туристичних об’єктів й усе більше користується попитом у туристів, як одне з найкраще збережених античних міст.