Сб. Жов 16th, 2021

Свято з кількасотрічною історією: українка розповіла, чому німці скасували традиційний карнавал

Пандемія коронавірусної інфекції вже рік не дає людству жити нормально — постійні локдауни, робота з дому, навчання та зустрічі через Zoom. Внесла вона свої корективи й у зимові свята — масштабні обмеження на різдвяно-новорічні свята по всьому світу, тисячі людей були змушені зустрічати Новий рік наодинці. Тривають втрати людських традицій і досі, пише видання «Кавун. City».

Зокрема, цими днями у Німеччині мав відбуватися масштабний святковий фестиваль — Кьольнський карнавал. Приготування до нього тривають зазвичай кілька місяців, а вінчаються концерти, сатиричні та театралізовані вистави, п’яні гуляння масштабною карнавальною ходою, яка мала б відбутися у Кьольні 15 лютого. Але цього року все було не так.



Історія Кьольнського карнавалу та традиції святкування

Як розповідає українка Ірина Шумахер, яка вже 15-й рік живе у Німеччині, для місцевих жителів це стало важким ударом. Адже свято є не просто традиційним — це чи не найдавніша подія німецького народу, яка своїм корінням сягає ще античних часів.

«Достеменно невідомо, коли саме з’явилась ця традиція. Існує кілька версій витоків цих народних гулянь і всі вони мають під собою певне підґрунтя. Зокрема, поговорюють, що давні германці могли перейняти цей бешкетний веселий дух театралізованих дійств ще від римлян, які свого часу населяли ці території. Вздовж Рейну більшість міст та навіть сіл засновані ще давніми римлянами в час Римської імперії. Саме від їх сатурналій і виводять традицію Кьольнського (та інших подібних) карнавалу», — розповідає жінка.



Багато дослідників вважають, що антична традиція наклалась на власні вірування германців і це дало власний, місцевий колорит святу. І в кожному місті, де відбуваються подібні заходи, існують якісь місцеві відмінності. Головне — дотриматися певних визначених правил.

«Якщо говорити про якісь конкретні дати, то от 1934 року відзначали 700-ліття Кьольнського карнавалу. Нині мав би бути 787 рік святкування. Звісно, що дата умовна — комусь видалося за цікаве прив’язати рік 1234 до карнавалу, але це єдина більш-менш конкретна історична дата», — веде далі Ірина Шумахер.

У цієї події є ще одна не до кінця зрозуміла традиція, пов’язана з цифрами. Офіційно підготовка до карнавалу щороку стартує в один час та день — об 11:11 11 числа 11 місяця (тобто, 11 листопада). З чим пов’язана така тяга до цифри 11 достеменно не відомо. Знову ж, існує кілька версій.

«Коли це ввели в обов’язок, ніхто не знає. За однією з версій (як на мене, вона найкрасивіша), це пов’язано з абревіатурою ELF. Саме так німецькою і звучить цифра одинадцять. Абревіатура ця походить від часів Французької революції й означає її гасло — «Egalite! Liberte! Fraternite!» (Рівність! Свобода! Братерство!). Хоча інша версія оповідає про те, що число 11 символізує те, що німці на цей час відмовляються від десяти заповідей», — говорить українка, яка проживає у німецькому місті Юліх.



Від 11 листопада й до останнього четверга перед Великим Постом по всіх містах, містечках та селищах відбуваються різноманітні костюмовані вечірки, театралізовані виступи, читання поезій тощо. Усе це має забарвлення певного бурлеску, присутньо багато політичної сатири, висміювання реалій сьогодення як німецького, так й загалом світового.

«А от в четвер починається фінальна стадія карнавального дійства. У цей день жінки беруть штурмом ратушу, заарештовують бургомістра й влаштовують концерт в приміщенні самої ратуші. Взагалі у цей день німців просто не впізнати — завжди прагматичні, вони весь день п’ють, гуляють, веселяться. Незнайомі між собою чоловік і жінка можуть запросто поцілуватися просто на вулиці, жінки обрізають чоловікам краватки. Таких дивних та непритаманних елементів святкування безліч», — розповідає Ірина.

У п’ятницю після масштабних гулянь німці зазвичай відпочивають, а от субота та неділя — час для карнавальних поїздів у дрібних населених пунктах. Вони відбуваються в різний час — для того, аби усі охочі могли побувати на кількох різних карнавалах. Вони в кожному містечку мають власний розмах та колорит.



«Обов’язковим для всіх карнавалів є три актори на їх чолі в образах Принца, Діви та Фермера. Що головне — усі ці ролі виконують саме чоловіки. А далі — яка в місцевих жителів фантазія, такі й атрибути. Учасники розбиваються на групи й одягаються у відповідний одяг — різних народностей, професій. Платформи, автомобілі — все це також прикрашають відповідно до своєї тематики. Завжди присутня політична сатира, фігури казкових та мультиплікаційних героїв», — веде далі жінка.

У понеділок відбувається головна карнавальна хода — в Кьольні та Дюссельдорфі. Кьольн був колишньою столицею Рейнської землі, Дюссельдорф — нині став головним містом регіону. Ці поїзди тривають подекуди по півдня через велику кількість учасників. По всій довжині такої ходи стоять глядачі, їх обдаровують цукерками, печивом, квітами, монетами, конфетті. Цей карнавал по праву за масштабами можна порівняти як з Венеційським, так і з бразильськими дійствами.

Завершується усе це масштабне святкування «п’яним гулянням» з опудалом Лазаруса Стромануса. Він символізує зиму. Протягом усього вівторка з ним гуляють містом, п’ють у всіх кнайпах, підкидають у повітря, танцюють та співають пісень. Коли приходить ніч, то солом’яного Лазаруса Стромануса або спалюють (у тих містечках, де нема водойми) або ж топлять в річці. Таким чином з зимою прощаються та зустрічають весняну пору.



Вплив на святкування пандемії коронавірусу

«Втім через пандемію зараз нам лишається лише переглядати світлини того, як все відбувалося, та згадувати минулорічні заходи. Цьогоріч нам скасували усі концерти та святкові дійства, навіть основний Кьольнський карнавальний поїзд. Влада заявила про те, що карнавал відбудеться лише у Дюссельдорфі, але людей закликали на вулиці не виходити — дивитися за всім хіба з вікон та по телебаченню», — засмучується Ірина Шумахер.



Такі жорсткі обмеження ввели з тієї причини, що в Німеччині й досі не спала епідемія COVID-19. Що найсумніше, минулого року саме з цього карнавалу усе й розпочалося. Наша співрозмовниця пригадує те, як все сталося:

«Як не дивно, все почалося з малесенького містечка на кордоні з Нідерландами — Ґанґельт. На карнавалі було всього близько 300 осіб. І двоє з них (подружня пара) були інфіковані, але ще не знали про це. Захворіли усі учасники. А так, як з’їхалися люди до цього містечка звідусіль, то й розвезли інфекцію чи не по всій Німеччині. Це була перша серйозна хвиля зараження в нашій країні».

Ще напередодні святкувань в суспільстві гостро постало питання скасування карнавалу, але тоді німці відстояли свою традицію. Цього року вже ніхто не береться сперечатися й боротися за свято — краще один рік почекати, аніж наражати себе на смертельну небезпеку.

«Ніхто не знає, як довго ще триватиме епідемія. Усі сподівалися до останнього, що карнавал таки відбудеться. Певно, саме з такими прагненнями людей і можна пов’язати виняток у Дюссельдорфі. Але навряд чи багато людей підуть дивитися на це наживо. Все ж досі в людській пам’яті зберігається те, що пандемія в Німеччині стартувала рік тому з подібних святкувань», — резюмує Ірина Шумахер.



iconНАШІ в Німеччині

НАШІ в світі у Facebook iconНАШІ в світі в Telegram



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *