Українець розповів, як став чемпіоном США з баскетболу в чемпіонаті NJCAA
Минулого вікенду в місті Хатчинсон, штат Канзас, США, відбувся фінал першого дивізіону Національної спортивної асоціації коледжів (NJCAA). У вирішальному матчі команда українця Михайла Ягодина “Сауз Плейнс” обіграла “Саузерн Айдахо” із рахунком 98:95. На шляху до тріумфу команда посіла друге місце в Конференції та виграла регіональний етап, перемога в якому забезпечила путівку до Національного фіналу, до якого пробилися 24 команди, повідомляє портал “НАШІ” з посланням на bipa.com.ua.
Варто зазначити, що Михайло став першим українцем, який досягнув такого результату. Українець поділився своїми враженнями від перемоги в інтерв’ю, яке пропонуємо вам прочитати далі.
– Враження від сезону більш ніж позитивні. Перемоги завжди радують і кожен виграш давався з особливим захопленням, особливо фінальна гра. Удвічі приємно, що я перший українець, який завоював цей трофей. Організація фінальних ігор була на рівні, зал заповнювався вщерть. Щодня любителі баскетболу з’їжджалися, щоб повболівати за своїх фаворитів, а скаути – щоб подивитися на кандидатів до студентських команд.
– Як ти адаптувався до нових для себе реалій? І в навчанні, і в тренувальному процесі.
– Вчитися мені подобається, і навіть на власний подив я вже на стадії адаптації увійшов у процес “як ніж у масло”. Тобто, складнощів практично не було. Граю із задоволенням. Щоправда, ігрового часу було не так багато, як хотілося б. Тут віддають перевагу старшокурсникам, адже їх підтискає час аби піднятися на інший рівень – NCAA. Але сам тренувальний процес вже дав свій прогрес.
– Які плани на наступний сезон?
– Ще не задумувався над цим. Сконцентрований над відновленням після отриманої мікротравми гомілкостопу та підготовці до ігор за збірну України U-20.
– Чи не відчуваєш дискомфорту в спілкуванні, в побуті? Все ж таки перший рік в США…
– Американці – народ, який всім і завжди цікавиться. Вже за кілька днів після приїзду на кампусі мене всі знали та віталися. Тут особливе ставлення до спортсменів. В основному спілкування, звичайно ж, з командою. Та й друзі з України не дають мені нудьгувати навіть на відстані.
– А за Україною сумуєш?
– Звичайно, де б я не був – завжди люблю повертатися додому.
– До слова, у вас в Конференції грає команда, яка представляє місто Одеса, штат Техас. А ти – з української Одеси. Тепер твої нові друзі знають, що є Одеса більша й давніша?
– Зрозуміло, що більшість простих американців навряд чи могли чути про наше місто. Але при слові “Одеса” багато дійсно дивилися співчутливо. Мовляв, це аж за 300 кілометрів… Звичайно, перемовившись ще кількома фразами, помічали мій акцент і що тут щось не так. І відповідно великим було їхнє здивування, що є місто-мільйонник Одеса.
Читайте нас у Telegram: t.me/nashisvit; у Facebook: facebook.com/nashisvit; у Twitter: twitter.com/Nashsvit.