“Я хочу поваги!” – українка розповіла про те, як поляки ставляться до українців

Здавалося б, що важкого у тому, щоб переїхати до іншої країни, вчитися, працювати і жити в часах вільного вибору? Ставить це питання українка Олександра Птичкіна, розмірковуючи про життя та навчання у Польщі, пише ПРОстір.

“Вже на другому курсі навчання я зрозуміла, що в першу чергу нас сприймають лише як “тих українців”. Часами (вірніше — досить часто) з жахом кажу собі: наскільки важко перейти деякі перешкоди, як гостро людина сприймає щось інше!” — зауважує Олександра.

Жінка зазначає, що навіть якщо ви знаєте всі слова, а під час труднощів вмикаєте інтуїцію та мозок і все далі розумієте, якщо вчите мову, практикуєте, навчаєтесь розрізняти акценти… потім все одно бачите, як до вас ставляться як до хворого.

“Прислухаються, ніби не вірячи, що ти в стані нав’язати контакт. Переривають тебе біля каси в магазині й переходять на англійську, а ти в паніці починаєш заїкатися, думаючи, що було б добре, аби провалитись в цей момент під землю. Як сказати, що ми відчайдушні, що ми готові подати себе в будь-якому світлі, але точно не як “чужого”, “іншого”, “не нашого?” – запитує українка.

Читайте також: Українці все частіше стають жертвами агресії у Польщі: Дослідження

“Твоя середня оцінка перевищила 4,7, ти береш участь у різних проектах, ти працюєш, твоя рука завжди піднімається… Але з ким ти борешся? Звідки виникає цей постійний квест, щоб довести, що ти не гірша, що ти не дивний звір, що ти не клоун, що ти людина?” — продовжує питати далі Олександра.

Проте відповіді не знаходить. Дівчина не знає, що робити, коли випадково в коридорі університету чує, як хтось вже стомився від українців, бо, можливо, вони навіть домовляються з викладачами щодо оцінок і сидять у поляків на шиї.

“Я не хочу бути клоуном на вечірці, з яким можна говорити лише про Україну, й відповідати на питання про Путіна та війну. Я хочу поваги. Я хочу виділятися не через свою національність, а тим, що я звичайна людина. Не хочу знати про те, що моє резюме буде відхилене, тому що HR прийме мене заздалегідь нездатною, навіть не читаючи його” – резюмує Олександра Птичкіна.  

Опрацював Євген ПРИХОДЬКО, ПРОстір

Нас можна знайти у Facebook: facebook.com/nashisvit; Telegram: t.me/nashisvit; Twitter: twitter.com/Nashsvit; VK.com: vk.com/nashisvit.