Українці розповіли, як функціонує медична галузь в Камбоджі

Українець Михайло Дудік два роки пропрацював лікарем у Камбоджі, куди він переїхав разом із дружиною Ольгою Косенко. Наразі подружжя вже мешкає у В’єтнамі, пише Gazeta.ua.

“У 2014 році через соцмережі почала шукати роботу у теплих країнах. Хотілося пожити біля моря. У одній з інтернет-спільнот познайомилася із Михайлом, який також шукав вакансії. Будували стосунки на відстані, бо я на той час жила у Харкові, а чоловік — в Івано-Франківську. Якось побачили по телевізору передачу про Камбоджу. Вирішили туди поїхати і спробувати знайти роботу на місці”, – розповідає Ольга Косенко .

Ще в Україні пара подивилася ціни на готелі. Але на місці виявилося, що вони в чотири рази вищі. Інформація в інтернеті виявилась застарілою. Тож українці вже у Камбоджі попросили допомоги у водія тук-тука. Він запропонував невеликий дерев’яний будиночок з усіма зручностями за $15 на добу. Пара прожила в такому три дні. Потім українці знайшли кімнату з душем і туалетом за $65 на місяць. Як стверджує Ольга, наразі таких дешевих цін вже немає.

В Камбоджі Михайло Дудік влаштувався терапевтом у місцеву клініку. Ольга за кілька місяців відкрила відділ по роботі зі страховими компаніями.

“Свою роботу знайшов за два тижні. Намалював з дружиною карту лікарень й почав їх обходити. В останній маленькій клініці познайомився з лікарем, корінним мешканцем Камбоджі – кхмером. Він запропонував працювати терапевтом за $300 на місяць. Згодом зарплатню підвищили”, – розповідає Михайло.

За вісім місяців українець перейшов працювати у лікарню для бідних камбоджійців – міжнародний проект із пологовим будинком. У клініку, оснащену сучасним обладнанням за рахунок благодійних фондів зі США та Німеччини, приїжджають волонтери з усього світу.

“Я завжди мріяв йти материними стопами і працювати за спеціальністю — акушером-гінекологом. Тому гроші відійшли на другий план. Щоб довести свою професійність, спочатку був волонтером. Потім взяли на роботу”, – каже Михайло.

У Камбоджі лікарі переживають за пацієнта, лише якщо він їхній родич. Дуже розвинена корупція, додають українці.

“Якось прибігли медсестри. Кажуть, лікарю, – тут російський пацієнт. Бачу лежить 19-річний хлопець. Назвався Іллею з України. Виявилося, подорожує Азією на мопеді. На горі Бокор, яка неподалік від нашої клініки, потрапив в аварію. Там крутий 10-кілометровий спуск. Поліцейські допомогти відмовилися, просили $50 доларів”, – згадує Михайло.

За словами Михайла, друзі хлопця змогли вмовити туристів спустити його на вантажівці. Вже в клініці разом із французькою лікаркою Михайло успішно його прооперував. Якби цього не зробили, Ілля міг загинути від внутрішнього крововиливу. Після того, врятований дізнався, що його оперували в благодійній лікарні, зробив внесок у фонд. А його друзі прибрали від сміття територію навколо лікарні.

“Був випадок, коли росіянка залишила дитину в лікарні. Написала розписку і попросила її не турбувати. За законом Камбоджі, якщо мати – іноземка, дитина не може отримати громадянство. Повідомили про це Російське посольство. У відповідь отримали записку: “Тримайте нас в курсі, де перебуває дитина”, – згадує ще одну історію українець.

Місяць до усиновлення дитина жила в лікарні. Потім – півроку в родині у Пномпені.

“Ми знайшли для хлопчика тимчасову сім’ю. Дружина десь у джунглях відшукала його біологічну маму. Та заповнила бланки на паспорт, громадянство і свідоцтво про народження для дитини. Готові документи віддала в посольство Росії. Але уже в міністерстві закордонних справ їх загубили. На щастя, усе закінчилося добре і в малюка тепер є родина”, – резюмує Михайло.