Пт. Сер 19th, 2022

Артем Кравець розповів про свій дебютний гол та процес адаптації у Туреччині

Нападник футбольної збірної України Артем Кравець провів свій дебютний гол у новому клубі – турецькому “Кайсеріспорі”. Довго чекати не довелося – перший же вихід в основному складі свого нового клубу форвард збірної України Артем Кравець означив дебютним голом, пише портал “НАШІ” з посиланням на Команда №1.

Завдання – потрапити в єврокубки

– Артем, в Туреччині ти не став змінювати традиції – на перший гол, як і в Німеччині та Іспанії, у тебе пішло не так багато часу. Помітив таку особливість?

– Так. У “Штутгарті” мені, здається, знадобилося ще менше часу, а за “Гранаду” взагалі відзначився в першому ж матчі. Тепер треба продовжувати в тому ж дусі.

– Гол у кубковому матчі проти Акхісар великої радості, по всій видимості, не приніс. Правильно?

– Загалом-то, так. Ми не пройшли далі, а таке завдання, незважаючи на те, що в півфінал вийшли майже всі гранди, стояла.

– З Євгеном Селезньовим після матчу спілкувався?

– Так, трохи поговорили, але вже перед самим виходом на поле.

– У Карабюкспорі” він був Царем. А в новій команді?

– Видно, що теж великий авторитет. Женя вже освоївся в Туреччині, він один з найважливіших гравців “Акхісару”. Не в останню чергу завдяки Селезньову ця команда й вийшла в кубковий півфінал.

База буде, як у «Динамо»

 – У чемпіонаті у вас тепер яке завдання?

– Воно залишається незмінним – вихід до єврокубків. Для цього потрібно посісти четверте місце, від якого «Кайсеріспор» поки відстає на три очки. Втім, якщо Кубок Туреччини виграє хтось із учасників Ліги чемпіонів, то вистачить і п’ятого місця. В Україні, здається, така ж ситуація.

 – В ігровому плані в новій команді ти вже освоївся?

– Насправді було непросто – все ж таки за останні три місяці це була моя перша гра. Фізично довелося важко, але це нормально. Далі, сподіваюся, буде простіше. Розраховую отримувати більше часу на полі – тоді й зігратися якомога швидше.

– Ти вже відзначав, що рівень організації в “Кайсеріспорі” тебе порадував. Які враження від побаченого в самому місті – від бази, стадіону, уболівальників?

– Все відмінно. На базі зводиться нова будівля, і, як я розумію, там буде все необхідне і сучасне для роботи. Як в “Динамо”. Поля – гарні. Стадіон новий, йому, здається, п’ять років. Видно, що клуб розвивається. Вболівальники – дуже вимогливі.

Місто я ще не вивчив. У нас було багато матчів на виїзді, тому в Кайсері провів від сили 10 днів – не більше. Тож поки, окрім готелю, бази і стадіону, нічого й не бачив.

– Олександр Кучер допомагає освоюватися?

– Звичайно, допомагає. Але тут в команді багато гравців, тренери, персонал говорять англійською мовою, тому проблем у спілкуванні немає.

– Подивився на вік ваших легіонерів і подумав, що на тренуваннях тобі, мабуть, відкривши паспорт, доводиться і в квадрат заходити…

– Ні, поки не заходив – є хлопці молодшого віку (посміхається). Але взагалі, це відмінна риса турецьких клубів, які запрошують досвідчених хлопців. От в нас грає Варела, який стільки років провів у “Порту”, весь час виступав у Лізі чемпіонів. Вистачає й інших іменитих футболістів.     

– Сім’я поки що в Києві?

– Так. Якщо все буде так, як ми плануємо, з нового сезону заберу їх сюди. Треба квартиру підготувати і все інше. З двома маленькими дітьми так просто не переїдеш.

З Хацкевичем ми дуже добре розійшлися

– Ти виступав уже в чемпіонатах чотирьох країн, тому маєш право на різні порівняння. Яка головна особливість турецького футболу?

– Звичайно, першість Туреччини поки не дотягує до іспанської або німецької ліги – це зрозуміло. Але я ще раз підкреслюю, що наявний процес розвитку місцевого чемпіонату. Я знав про це, читав, але тепер і сам переконався.

Особливість, звичайно, є. В першу чергу, це емоції. У тому числі й на полі, де дуже багато якихось стихійних вчинків. Навіть в нашому матчі проти збірної Туреччини, коли ми грали в Харкові, це було помітно. Начебто і тренер у суперника був дуже серйозний, фахівець, який любить сувору дисципліну, але турки десь після 60-ї хвилини, по суті, кинули грати. Звичайно, це пов’язано з менталітетом, і тут в цьому напрямку намагаються працювати.

– У “Кайсеріспорі” працює румунський фахівець, але емоцій у нього теж вистачає…

– Ми з Кучером спілкувалися з цього приводу, і Саша мені сказав, що наш наставник – учень Луческу. Своєю манерою поведінки Маріус Шумудіке десь схожий на колишнього тренера “Шахтаря”. За свою команду, за своїх гравців він буде стояти горою.

– Чи спілкувалися з ним вже один на один?

– Так, у нас були такі розмови. Наставник завжди говорить: “Я – відкритий. У будь-який момент готовий вас вислухати”. Помічники теж дотримуються такої ж думки.  

– В європейських клубах взагалі існує таке поняття, як у нас, – індивідуальні бесіди?

– Так справа ж не в європейських клубах – справа в тренері. В “Динамо” теж не всі наставники любили розмовляти з футболістами.

– Ось ти, наприклад, восени мало грав. Тобі пояснювали, чому? І чи треба взагалі це робити?

– Я ще раз повторю – все залежить від тренера. У Києві мені ніхто і нічого не пояснював, але з Олександр Хацкевичем у мене були хороші відносини. Мабуть, я і сам все розумів. Ми розійшлися дуже добре. Потиснули один одному руки, побажали успіхів. Все нормально.

Про картку мені ніхто нічого не сказав

– Минула осінь в клубі у тебе загалом не склалась. Та й у збірній – теж. Згоден?

– Звичайно, адже ми не вийшли з групи, тож тут двох думок бути не може. Пригадуються ігри, які ми не довели до кінця, втратили дорогоцінні очки.

– Віриш у перспективи національної команди?

– Не тільки я – всі вірять. Ти у будь-кого з футболістів запитай, як йому зараз у збірній – і тобі кожен відповість, що новий вектор розвитку припав до душі. Мені подобається те, як ми намагаємося грати в футбол. У збірної є гарне майбутнє. Ми повинні поїхати на наступний великий форум.

– Повернемося до минулого циклу. Ти міг не отримати ту злощасну жовту картку в виїзному матчі з Косово?

– Взагалі образливий епізод! Звичайний стик в центрі поля – захисник пішов на випередження. Фол – так. Але гірчичника не було. Якось по-дурному все сталося. Справа в тому, що до гри я навіть не знав, що перебуваю під загрозою дискваліфікації – мені ніхто про це не сказав. Загалом, зіграти проти Хорватії мені не судилося.

– По ходу матчу останнього туру групового турніру ти був на стадіоні?

– Так. Перший тайм було приємно дивитися – ми перегравали міцну європейську команду.

– Що трапилося після перерви?

– Нічого нового я тобі не скажу – все вирішила індивідуальна майстерність Івана Ракитіча і Луки Модріча. З пасом півзахисника “Реала” взагалі важко було щось зробити…

У матчі зі словаками моментів майже не було

– Твоє ставлення до Ліги націй?

– Хороша ідея. Для нас, тим більше в нашій нинішній ситуації, взагалі не може бути інших варіантів, крім як виграти групу з трьох команд.

– Суперники – по зубах?

– Сама суть цих змагань така, що в кожній групі всі один одному по зубах. Звичайно, збірні Чехії та Словаччини – дуже серйозні супротивники. Але ми постараємося їх обіграти. У нас великий потенціал.

– Проти чехів ти ще не грав, а один матч зі словаками повинен пам’ятати. Чи не так?

– Безумовно. У відбірковому турнірі ЧЄ 2016 мені довелося вийти на поле у ​​виїзному поєдинку. Зіграли 0:0. Моментів майже не було. Вийшов дуже складний матч. У нещодавньому спарингу зі Словаччиною збірна України виглядала набагато цікавіше. Так, це була контрольна зустріч, але гра, яку ми тоді показали, зайвий раз переконала, що команда рухається в правильному напрямку.

Євген ГРЕСЬ, “Команда №1”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *