Тернистий шлях німецької українки до золота Олімпіади
Перед довільною програмою змагань спортивних пар у фігурному катанні на ХХІІІ зимових Олімпійських іграх у південнокорейському Пхьончхані німецький дует у складі українки Олени Савченко та француза Бруно Массо посідав четверте місце з відставанням у 5.8 балів від лідерів, китайської пари Веньцзин Суй та Хань Цун, яка приїхала на олімпійський турнір у статусі чинних чемпіонів світу, повідомляє портал “НАШІ” з посиланням на ZIK.
Логічно, що фахівці перед довільною програмою пророкували для німців у кращому випадку бронзові нагороди. Однак Олена і Бруно довели, що той, хто має перед собою мету і при цьому робить усе заради її досягнення, в підсумку бере своє. Отримавши за свій прокат довільної програми від суддів 159.31 балів, що є новим світовим рекордом, Олена і Бруно в підсумку випередили китайців на 0.43 бала і зійшли на найвищу сходинку медального подіуму. Тож з п’ятої спроби Олена Савченко таки виборола омріяне олімпійське “золото”. Щоправда, не для України…
Батькові мрії
Уродженка Київської області Олена Савченко почала кататися на ковзанах у трирічному віці. Батько водив її кататися на озеро, він хотів віддати доньку до школи фігурного катання в Києві, але виявилось, що вона ще замала. Дівчинку взяли на навчання лише наступного року. Савченко та її перший партнер, Дмитро Боєнко, тренувалися в Олександра Артиченка і представляли Київ та Україну в складі спортивного клубу “Динамо”. Пара розпалася після чемпіонату світу з фігурного катання серед юніорів 1998 року, на якому вони посіли 13-е місце.
Наступним партнером Олени став Станіслав Морозов, а тренером пари була відома українська фахівчиня Галина Кухар. Савченко і Морозов виграли чемпіонат світу з фігурного катання серед юніорів 2000 року, двічі перемагали на чемпіонаті України і стали 15-ми на XIX зимовій Олімпіаді у Солт-Лейк-Сіті 2002 року. Однак на більше розраховувати було важко, бо Станіславу бракувало стабільності під час виконання стрибків. Як наслідок, пара розпалася того ж року.
У пошуках нового партнера Савченко звернулася до відомого журналіста, який спеціалізується на фігурному катанні, Артура Вернера. Той порадив українку німецькому тренеру Інґо Штойєру, в якого саме був вільний парник – Робін Шолкови, і в травні 2003 року Олена вирушила до Німеччини. Українська федерація, яка була справжнім гніздом корупції, яке зрештою і вбило цей вид спорту в країні, відпустила фігуристку зі скандалом і змусили дівчину повернути навіть гроші за сукні.
Проблеми з чиновниками у Німеччині
У Німеччині в Олени з Робіном одразу ж з’явилися перші успіхи і усе було б добре, але тут в пресу потрапила інформація, що їх тренер Штойєр за часів НДР співпрацював зі Штазі. Після цього німецький уряд відмовився фінансувати пару. Щоб продовжити тренування, спортсменам довелося створити свій домен в Інтернеті і продавати уболівальникам “пікселі” сайту в обмін на фінансування. Та обструкція уряду не завадила парі стати п’ятиразовими чемпіонами світу та Європи.
Олені Савченко надали німецьке громадянство 29 грудня 2005 року, що уможливило участь пари на турнірі з фігурного катання на ХХ зимовій Олімпіаді 2006 року в Турині, де спортсмени посіли шосту позицію.
У березні 2007 року Савченко і Шолкови вибороли свою першу медаль на світовій першості з фігурного катання – “бронза” на ЧС-2007, перед тим вперше вигравши чемпіонат світу. А вже за рік пара вдруге виграла Євро і тріумфально перемогла на Чемпіонаті світу.
Олімпійський сезон 2009/2010 пара Савченко та Шолкови почала з призерських виступів на етапах серії Гран-Прі – броза на “Trophée Bompard”–2009 та золото “Skate Canada”–2009, відібравшись до Фіналу, де поступилась двом сильним китайським парам Пан/Тун та Джанґ/Джанґ, ставши тертьою. А на Євро-2010 з фігурного катання німецькі фігуристи несподівано програли «золото» росіянам Кавагуті/Смірнов. Нарешті, на олімпійському турнірі з фігурного катання у Ванкувері-2010 Олена Савченко та Робін Шолкови поступились також двом сильним парам з Китаю – фігуристам, які повернулися у великий спорт і тріумфували в сезоні 2009/2010, вигравши всі старти, включно з олімпійськими змаганнями, Шень Ксю/Чжао Хунбо та срібним призерам Олімпіади Пан Цін/Тун Цзянь, здобувши, таким чином свою першу олімпійську медаль – «бронзу» олімпійського Ванкувера. Аналогічним був їхній результат і на ХХІ Олімпіаді чотири роки тому у Сочі.
Але в Сочі 2014 року в Олени та Робіна не було шансів виграти «золото» перш за все з політичних міркувань. Росія на той момент уже прикупила ще одну талановиту українську парницю Тетяну Волосожар, і її пара з Максимом Траньковим вважалася суддями беззаперечним світовим лідером. Їх бали зашкалювали і по сезону, і тим більше на Олімпіаді. У Савченко і Шолкови здавали нерви, і вони робили помилки. У підсумку – лише друга олімпійська “бронза”.
Українсько-французький тріумф для Німеччини
Після Сочі Робін Шолкови завершив кар’єру і став тренером. Натомість Олена не здалася – вона мріяла про “золото”. І хоча у неї вже ніхто не вірив (30 років – це дуже багато для фігурного катання), вона знайшла нового партнера – француза Бруно Массо, і знову почала тренуватися. Її тренер Інго Штойєр, завдяки якому вона вигравала всі ці роки, запросив за їх тренування такі гроші, що в фігуристки почалася істерика. Заспокоїв партнер – сказав, що треба шукати іншого спеціаліста, бо цьому на Олену просто плювати. І вони знайшли тренера. Ним став Олександр Кьоніг, хоча насправді головним тренером дуету був не він, а вона – Олена Савченко.
Цікаво, що за цей олімпійський цикл нова українсько-французька пара з Німеччини не виграла жодної світової першості, і двічі була другою на Європі. Але Савченко не здавалася. Цього року на чемпіонат Європи до Москви вона з партнером не поїхала, зосередившись на підготовці до битви на олімпійському турнірі. Та й програвати на змаганнях в Москві росіянам в їхні плани не входило, а виграти було практично не можливо. Однак Гран-прі вони виграла у всіх найсильніших. Це була заявка тільки на одне – на олімпійську перемогу.
І ось учора, в короткій програмі Бруно Массо зірвав потрійний сальхов. Напевне, в цей момент Олена згадала свого колишнього партнера Станіслава Морозова і виступ з ним на Іграх-2002. І напевне був правий німецький коментатор, який по завершенні виступу Олени та Бруно сказав, що якби Савченко розтрощила голову Массо ковзаном, то суд її виправдав би на місці злочину. Вони опинились на четвертому місці після короткої програми, програючи лідерам 5.8 бала, п’ять з яких “з’їв” сальхов Бруно.
Та як засвідчив сьогоднішній день, це не зупинило Олену Савченко. Вона не була б сама собою, коли б не зробила все для перемоги. Своєю вірою Олена додала впевненості й Бруно і вони видали такий прокат, який не міг не вивести їх на олімпійську вершину. Тож нам залишається лише сказати одне: “Браво, Олено!”