У США намагаються скасувати смертний вирок американцю, який вирізав українську родину

Вранці 17 липня 2006 року в будинку сімейної пари з України Леоніда та Ольги Мілкін з міста Кіркленд (штат Вашингтон) сталася пожежа. Погасивши вогонь, пожежники виявили тіла Ольги, її сестри Люби та двох молодших синів Леоніда та Ольги – Ендрю й Джастіна. Тіла жінок були роздягненими або частково роздягненими. У одного з дітей горло було наскрізь прошите ножем, а в іншого розріз на горлі був настільки глибоким, що майже знезголовив його, повідомляє портал “НАШІ” з посиланням на slavicsac.com. 

Суд звинувачує в жорстокому вбивстві родини іммігрантів з України Коннера Ширмана, який жив по сусідству. 24 липня 2006 року Ширману були висунуто звинувачення в 4 випадках вбивства першого ступеню з обтяжуючими обставинами та одному випадку підпалу першого ступеню. В апеляційному суді захисту Коннера Ширмана вдалося призупинити рішення про смертний вирок.

В ході розслідування з’ясувалося, що будинок було підпалено за допомогою горючих речовин. Розтин тіл загиблих показав, що всі вони були вбиті ножем до початку пожежі. Того ранку свідки події помітили поруч з будинком людину, схожу на обвинуваченого Коннера Ширмана, який ніс в руках каністру для бензину.

Поліцейські вступили в контакт з Ширманом, у якого виявили подряпини та порізи на обличчі, голові та шиї. Ширман пояснив, що вранці 17 липня отримав травми під час домашньої сварки. Потім поліція виявила відеозапис з розташованої неподалік автозаправки, на якій Ширман набирає в каністру бензин. Ширман погодився прийти до поліцейської дільниці, де зробив на камеру три заяви. У третій заяві він зізнався, що був в будинку Мілкін. За його словами, вранці 17 липня він прийшов до тями, вкритий кров’ю, в спальні на другому поверсі будинку Мілкінів. Ширман не міг згадати, як опинився там. Згідно з його свідченнями, він пройшовся по дому, виявив чотири мертвих тіла, прийняв душ, переодягнувся та вирішив підпалити будинок.

Ця заява багато в чому відповідала тому, що Ширман пізніше повідомив експерту захисту Ендрю Сексону. Ширман розповів доктору Сексону, що почав випивати вдень 16 липня, продовжив пити протягом вечора і врешті решт втратив свідомість. За його словами, вранці 17 липня він прийшов до тями на незнайомому ліжку й виявив тіло жінки, яка лежала в калюжі крові. Також Ширман повідомив, що пересунув тіло жінки й продовжив пити, перебуваючи в будинку.

Слідчі виявили в будинку Мілкінів ДНК Ширмана, а також пару рукавичок, які, згідно зі свідченнями одного зі свідків, належали Ширману. Коли батькові загиблих, Леоніду, було дозволено повернутися в будинок, він виявив обгорілий ніж, якого раніше не бачив. Поліція з’ясувала, що такий же ніж був придбаний Ширманом кілька місяців тому. Також в непошкодженій частині підвалу Леонід виявив пару чоловічих туфель. Такі ж туфлі Ширман придбав у листопаді минулого року. Нарешті, в рюкзаку в спальні Ширмана поліція виявила три порожні пляшки з-під горілки.

Прокуратура звинуватила Ширмана в чотирьох випадках вбивства першого ступеню з обтяжуючими обставинами і одному випадку підпалу першого ступеню. Відбір присяжних розпочався 13 листопада 2009 року, а перше засідання суду присяжних відбулося два місяці по тому, 12 січня 2010 року. Процес визначення винності підсудного зайняв ще три місяці. Ширмана було визнано винним.

Процес винесення вироку тривав майже місяць. Присяжні проголосували за смертну кару.

Захист погодився з тим, що Ширман вчинив підпал, але заявив, що він запанікував і підпалив будинок, щоб уникнути звинувачень у вбивствах, яких не скоював.

1 грудня 2009 року адвокати обвинуваченого зажадали дискваліфікації одного з присяжних, заявивши, що з його відповідей на запитання анкети випливає, що він не прийняв би до уваги пом’якшувальні обставини, якби Ширман був визнаний винним в умисному вбивстві. Потім суд присяжних і захист посперечалися про стандарти, які застосовуються до “дискваліфікації присяжного через те, що він є прихильником смертної кари”. У підсумку, суд відсторонив присяжного.

Сексуальна наруга перед вбивством?

У суді було пред’явлено світлини з місця злочину, які показують, що тіла Ольги Мілкін та Люби Ботвінової були виявлені повністю або частково роздягненими, свідоцтва того, що пожежу булу розпалено за допомоги предметів жіночої білизни, і свідчення, які говорять про те, що підсудний робив коментарі сексуального характеру про одну з жертв.

Свідок Шон Вінтер, який ділив двоквартирний будинок з Ширманом і ще одним мешканцем на ім’я Ісаак Вей, повідомив, що Ширман неодноразово вів розмови сексуального характеру. Згідно з його свідченнями, коли Ширман оселився в будинку, він запитав, чи є по сусідству “симпатичні жінки”, а потім запитав про “блондинку, яка живе через дорогу”. За словами Вінтера, за день до вбивств Ширман “вів “чоловічу розмову” про жінок” і зробив з приводу Ольги коментар з російським акцентом. Також Вінтер засвідчив, що того дня Ширман дивився порнографічний фільм і жартував про те, щоб подарувати другу “надувну ляльку”.

За свідченнями декількох свідків, в спальні, яка розташована у підвалі будинку Мілкінів, було розкидано жіночу білизну. На дверях підвалу було виявлено сліди зламу. Судмедексперт Річард Гарруфф засвідчив, що тіла Ольги та Люби було знайдено оголеними або частково оголеними, а криміналіст Кім Дадді – що одяг було знято з Люби вже після вбивства. Пізніше її одяг було знайдено в мікрохвильовій пічці. Нарешті, на шиї Ширмана було пошкодження, що нагадує слід від удушення, а на ланцюжку, що належав Ширману, було знайдено ДНК Ольги. Криміналіст також засвідчив, що очікував знайти ДНК Ширмана на всій поверхні ланцюжка, а “сторонні біологічні сліди… лише на частині ланцюжка”, і що результати аналізів підтвердили його очікування.

Підозрюваний багато пив напередодні події

Свідоцтва Ширмана про його сп’яніння в основному були представлені на суді через свідчення лікаря Ендрю Сексона, психіатра Медичного центру для ветеранів у Сіетлі. У листопаді 2006 і лютому 2007 років Сексон проінтерв’ював Ширмана про події, які сталися 16 і 17 липня 2006 року. Ширман розповів Сексону, що 16 липня він випив на роботі 375-мілілітрову пляшку горілки та взяв з собою додому ще 3 або 4 пляшки. На підставі зізнань Ширмана і факті виявлення трьох порожніх горілчаних пляшок в його спальні Сексон зробив висновок, що ввечері 16 липня 2006 року Ширман багато випив.

Згідно зі свідченнями свідків, які бачили Ширмана 16 липня, якщо Ширман в той вечір вживав алкоголь, то він приховав це від них.

Відео: KingCountyTV

30 грудня 2009 року звинувачення вручило захисту “Додатковий меморандум і матеріали в підтримку прийняття судом фотографій місця злочину і процесу розкриття, що включають зображення жертв”. Меморандум містив перелік фотографій і заяви свідка, які інтерпретують ці фотографії. Згідно із заявою захисту, деякі з цих інтерпретацій вказували на те, що звинувачення збирається “припустити якусь сексуальну мотивацію”. Особливу стурбованість у захисту викликав опис лікаря Річарда Гарруффа до однієї з фотографій, що свідчив:

“Ноги жертви розсунуті, цілком ймовірно, це не є наслідком пожежі, але показує розташування тіла до пожежі; також на фотографії видно ліхтарик, який лежить у смітнику”. 

Захист вважає, що цей опис суперечив заявам лікаря Гарруффа, зробленим 2007 року.

В заключному слові прокурор припустив, що Ширман знищив речові докази сексуального характеру: “Навіщо було обливати тіла жертв бензином? Що він хотів приховати?”

Загиблі – релігійні біженці з України

Леонід, чоловік Ольги і батько Ендрю та Джастіна, під час вбивства служив в армії США і перебував у Іраку. Він з’явився на суд у військовій формі, проте обвинувачений намагався опротестувати навіть те, в якому одязі слід свідкам з’являтися перед судом.

Ширман привів три типи судових прецедентів в доказ того, що присутність солдатів у формі було порушенням його права на справедливий суд.

По-перше, він процитував судові рішення про те, що наявність незвичайних заходів щодо забезпечення безпеки може позбавити обвинуваченого справедливого суду.

По-друге, він процитував судові рішення про те, що поведінка глядачів у залі суду може вважатися неявною заявою про винність підсудного, що порушує Шосту та Чотирнадцяту поправки до Конституції США (справа “Норріс проти Райзлі”).

Нарешті, він навів прецеденти, в яких підсудний, який звинувачувався у злочині проти офіцера поліції, був визнаний позбавленим справедливого суду, коли велика кількість колег потерпілого з’явилися на засідання суду в поліцейській уніформі.

В ході винесення вироку звинувачення надало чотирьох свідків: Любов Ботвінову (матір Ольги та Люби), Павла Мілкіна (батько Леоніда), Олену Шіділовську (сестру Ольги та Люби) та Леоніда (чоловіка Ольги та батька Ендрю і Джастіна). Всі ці свідки дали свідчення про свої стосунки з жертвами і про свою втрату.

Любов і Павло розповіли, що їх сім’ї за допомогою Католицької церкви приїхали до США в якості політичних біженців, оскільки в колишньому Радянському Союзі вони піддавалися переслідуванням за християнську віру. Леонід розповів, що його родина іммігрувала до Сполучених Штатів, коли йому було 13, і що в той час він не володів англійською. Прокурор запитав Любов, чи не шкодувала вона про приїзд до Сполучених Штатів “через те, що сталося”. Та відповіла: “Так, мій чоловік так і каже – якби я знав, що втрачу мою дівчинку, то залишився б в Україні, незважаючи ні на що”.

Леонід розповів, що 29-річна Ольга була активним членом церкви. Прокурор запитав Любов, чи похитнуло вбивство доньки її віру.

“Ми твердо віримо, ми християни, які приїхали з України, де переслідувалися за релігійними переконаннями, я зустріну його на небесах, бо перебувають вони з Ісусом”.

Ширман подає апеляцію

Ширман стверджує, що його вирок є диспропорційним, оскільки рішення про смертну кару виносяться в штаті Вашингтон випадковим чином. Наприклад, Гері Ріджвей був визнаний винним у вбивстві 48 осіб, але отримав лише довічне ув’язнення, тоді як Ширман, який вбив набагато менше людей, був засуджений до смертної кари.

До того ж, підозрюваний у вбивстві наводить низку процесуальних помилок, допущених під час судової справи. Наприклад, попередні наради проводилися без його участі, що є порушенням Конституційного права обвинуваченого.

У свою чергу, звинувачення заявляє, що якщо виключення Ширмана з участі в попередніх нарадах щодо пом’якшуючих обставин і було помилкою, то ця помилка не була конституційно значущою, а отже, питання про неї не може бути вперше піднято на апеляції згідно з правилами апеляційної процедури.

“У цьому прямому конфлікті між правосуддям і прецедентом має перемогти правосуддя”, – вказується в справі Ширмана.

Смертний вирок замість довічного?

Також суд одностайно згоден з тим, що даний випадок вимагає скасування вироку через фундаментальну конституційну помилку.

“Більшість членів суду підтримує визнання Ширмана винним. Також більшість членів суду відмовляється скасувати винесений Ширману смертний вирок. Я вважаю, що слід скасувати смертний вирок у зв’язку з помилковим виключенням пом’якшуючих обставин, а також тому, що покарання є неприпустимо диспропорційним згідно зі статтею 10.95.130(2)(b) Переробленого кодексу штату Вашингтон. Я вважаю, що слід застосувати єдине покарання, допустиме в даному випадку законом про пропорційність нашого штату: чотири послідовні довічні ув’язнення без права дострокового звільнення”, – заявила Шеріл Ґордон МакКлауд, помічник судді Верховного суду штату Вашингтон.

У кримінальних справах право підсудного на відкритий процес захищено як Шостою поправкою до Конституції Сполучених Штатів, так і статтею I розділу 22 Конституції штату Вашингтон. Порушення цього права давно було визнано фундаментальною помилкою, яка зазвичай вимагає скасування обвинувального вироку і нового суду. В даному випадку звинувачення згідне з тим, що порушення відбулося під час обговорення відводу присяжних.

Втім судовий розгляд у Верховному суді може тривати до десяти років, адже тому, хто подає апеляцію, це нічого не коштує. Тим часом, варто підкреслити, що кожна страта обходиться штату Вашингтон у $3 мільйони, у той час як утримування довічно засуджених в середньому коштує близько $2 мільйонів.

Нас можна знайти у Telegram: t.me/nashisvit; Facebook: facebook.com/nashisvit; Twitter: twitter.com/Nashsvit.