Сб. Жов 16th, 2021

Доісламський Іран: Українка показала, як виглядала антична столиця Дарія І

Персеполіс – урбаністичне диво світу, перлина античного мистецтва. Коли думаєш: “Персеполіс”, “Дарій Великий”, “Перська імперія Ахеменіди”, то уявляється велич і слава на кшалт “Тисячі й однієї ночі”. Я ніколи не думала, що колись одного разу я буду прогулюватися алеями цього диво-міста, що це колись стане можливим. Воно надихає, переносить в славне минуле історії людства і змушує задуматися над мимоліттям історії, пише Наталія Пасаргад для UAМодна.

Відколи я ступила на іранську землю, лишень мрію про одне: побачити це диво світу, доторкнутися  до стародавніх каменів  і прогулятися вуличками міста – символу Ахеменідської Персії, заснованого в VI столітті до нашої ери Дарієм Великим, “Королем королів, Королем світу”.

Чому саме Персеполіс? Тому що це емблема великої цивілізації, яка багато чого залишила людству. Крім того, Персеполіс є одним з найпотужніших урбаністичних витворів в історії, свідченням великої імперії. Поява його величних руїн у тиші світанку є незабутнім явищем, ці руїни вражають і зараз.

Величезні кам’яні велети з тілом крилатого бика і людською головою та кучерявими бородами зберігають пишність, що вражає. Дивишся на ці руїни – й вони і сьогодні викликають захват, переносять нас в минуле, зачаровують, адже ти “торкаєшся” історії та уявляєш цю імперію, а також “Короля королів, який… все це побудував”.



Дорогою до Персеполісу

Приїхавши до Ширазу, ми беремо таксі до Персеполісу, адже туди можна дістатися тільки на таксі. Взагалі-то таксі відвозять і чекають на туристів, поки ті оглядають руїни. Мій водій дуже дружелюбний і щасливий, по-іранськи радісно привітав мене “ласкаво просимо до Ірану” й відвозить до руїн, попереджаючи що години-дві достатньо, аби оглянути все.

Що, годину-дві?! Я так довго мріяла про мій тет-а-тет з історією Перської імперії! Я попереджаю, що я буду довше. Ех, водій проклинає, напевно, мою пристрасть до історії, тим більше до стародавньої, а тим більше – до історії Персії. Навіть дня буде мало для мого побачення з нею.

Біля підніжжя гори Милосердя простираються до кінця обрію руїни Персеполісу, серце Ахеменідської імперії, однієї з найбільших і наймогутніших імперій Античності. Спалена Олександром Великим у 330 році до нашої ери, ця літня резиденція перських королів, яку викопали археологи 1931 року, розкрила безцінні деталі про першу імперію античності.

Ворота всіх народів



Ще тільки ранок, а вже спекотно, дуже спекотно. До того ж, я повинна покрити голову і вдягнутися, як цього вимагає ісламська республіка: джинси (ох, як в них спекотно!), хустка на голові, аби покрити волосся, і вишита золотою ниткою туніка, на якій написано “Шанель” (куплена на місцевому базарі). Все це – щоб не спокушати чоловіків.

Туніку з довгим рукавом та довгими полами довелося також купити, а наші джинси виявилися занадто тісними для ісламської республіки. Сонце вже нещадно сліпить, й ані дерева на горизонті. Я замислююсь – якщо в лютому така спека, то що ж твориться влітку? Але мій ентузіазм перекриває цю спеку.

На вході у невеличкий музей я купую собі книгу англійською мовою про Персеполіс, адже хочеться більше дізнатися про це місто. Я повільно підхожу до входу. Навіть сьогодні, двадцять шість століть після побудови, Персеполіс зберігає свою велич. Руїни велетенських палаців, старовинні хрестоподібні могили, висічені на скелі, залишки струнких колон, виточених вітром та сонцем, розкішні барельєфи й гігантські сходи – все тут вражає і надихає.

Відвідувачі в минулому, як і я сьогодні, стояли з відкритим ротом, вражені красою та величчю Персиполісу, і прославляли Великого Короля та найбільшого з усіх богів – Аґуру Мазду, які змогли побудувати таку красу.



Зведення й віднайдення столиці

Палаци і будинки столиці було зведено переважно в період правління Дарія І Великого (522-486 до нашої ери), якого дослідники й історики вважають справжнім засновником імперії Ахеменідів, і, мабуть, найкращим правителем за всю історію Персидської імперії. Благоустрій величезного палацового комплексу буде продовжений наступниками Дарія І: Ксерксом й Артаксерксом, майже протягом шістдесяти років, так і не будучи завершеним.



Величезний палацовий комплекс не був постійним місцем проживання королів. Але все тут таке величне й величезне! Для чого його тоді побудували? По суті, ціль нової столиці Персеполісу й полягала в тому, щоб вражати й аби її було видно здалеку. І можна сказати, що королі цієї мети досягли: палац вражав усіх гостей столиці та залишав незабутнє враження.

Персеполіс виринув із забуття в середньовіччі, коли ченці, мандрівники та європейські знаменитості, як і прості тогочасні туристи, по суті, відновили загублену пам’ять про колишню столицю і минулу славу Перської імперії.

Місто стало відомим у світі, коли 1971 року шах Мохаммед Реза Пахлеві вирішив саме в Персеполісі провести святкування 2 500 років від заснування Перської імперії. Якщо шах прагнув відновити велич Перської імперії, то аятоли під час Іранської революції вимагали знесення руїн, щоб усунути будь-яке посилання на доісламське минуле Ірану. Дякуючи лише губернатору провінції Фарс, адвокату Нозратолі Аміні, та мобілізації мешканців міста Шираз, Персеполіс було врятовано.

На щастя, з 1979 року величні руїни Персеполісу внесено по спадщини ЮНЕСКО, але цей статус також не рятує його від політичних та економічних сиїзмів.

Фахівці досі намагаються з’ясувати, для чого був побудований Персеполіс. На думку деяких, це місто було релігійним центром, національним святилищем, у якому планували святкування Нового Року[1], головного свята зороастрійців[2]. Інші думають, що це було задумано як астрономічне місто, оскільки кажуть, що місто слугувало як грандіозний доказ імперської величі Ахеменідів.

Тим не менше, завдяки археологічним знахідкам, ми знаємо, що Персеполіс також був задуманий як адміністративна та політична столиця, про що свідчить аналіз архітектурних залишків і записи на клинописних таблицях.



Палац Ста колон та його сходи. Безсмертні

Щоб дістатись до Акрополю, потрібно піднятися подвійними сходами, які, ймовірно, були зведені під час панування царя Ксеркса І та які мали 111 сходинок. Ці монументальні сходи, вирізьблені з вапняку, мають ширину 7 метрів й лише 10 сантиметрів заввишки (щоб гості та делегації могли піднятися на конях). Саме піднімання цими, по суті, нескінченними сходами і мало поступово показати відвідувачеві весь цей блиск та велич того, що на нього чекало.

Цими сходами піднімались відвідувачі та делегації з усіх провінцій (тоді вони називались “сатрапії”) Перської імперії, аби віддати шану і присягнути на вірність великому королеві.

Ці монументальні сходи заслужено вважаються одним з шедеврів ахеменідського мистецтва, оскільки вони прикрашені барельєфами, на яких майстерно вирізані делегації різних народів Імперії, що приносять дари великому королеві. Сходам пощастило, їх засипало, коли дах Ападани обвалився під час пожежі, й тому вони прекрасно збереглися і до цього часу.

Головний вхід стережуть двоє величезних напівбиків-напівлюдини, кожний висотою у 5,5 метри. Знесені на підніжці у 1,5 метри, вони стережуть й спостерігають за рівниною, захищаючи місто від зовнішніх загроз. Внизу й біля голів биків можна прочитати написи давньою персидською, еламською та вавилонською мовами, які звеличують Ксеркса, “Великого Короля, Короля Королів, Короля всіх народів і всіх націй, який, дякуючи Аґурі Мазді, звів цей вхід “всіх народів”.

Не викликає сумнівів, що творці цих биків були ассирійцями, про що свідчить схожість биків-ламасу із биками палацу Сарґона в Горсабаді. Як і ассирійські бики-ламасу, вони теж вважаються міфічним символом королівської влади та свого роду ангелами-хранителями Великого короля та Ахеменідської імперії загалом.

У північній частині сходів бачимо також королівську гвардію, відому як Безсмертні[3], а також парад з конями та колісницями, які несуть королівський престол. Процесія народів, які привезли дари, є одним з найбільш разючих елементів в Парсі. Під час цієї церемонії вірності та принесення дарів делегації з усіх 23 сатрапій приносять дари й дорогоцінності, символи багатства своєї країни.

Велич і падіння міста



Я залишаю руїни із сумом під пекучим сонцем. Безсумнівно, візит до Персеполісу захоплює, це велич одного з дим стародавнього світу. В цей же час я думаю про інші об’єкти Античності й Месопотамії, яким не пощастило – багато зі стародавніх міст було зруйновано та пошкоджено останніми війнами в Іраку та Сирії.

Неохоче, але іранський теократичний уряд захищає свою стародавню й доісламську історію, у той час, як інші уряди в регіоні  практично нічого для цього не зробили. Коли я запитала друзів-іранців про те, чи правильно, що скарби й експонати династії Ахеменідів зберігаються у великих європейських музеях, як-от Лувр чи Британський національний музей в Лондоні, вони мені відповіли, що ці музеї – це, напевно, найкраще місце для їхнього зберігання. І з ними важко не погодитися.



На щастя, Персеполіс продовжує й надалі існувати, розкопки та глиняні таблички продовжують відкривати свої таємниці, переносячи відвідувачів в славне минуле Ахеменідської імперії. І дивлячись на цю велич, згадуєш вираз “Я, Король королів, Великий Король… Це я все це побудував”.

Примітки:

[1] Новруз, Наврез (крим. Navrez, від перс. نو / now (ноу)‎ — “новий” та روز / ruz (руз) — “день”) — свято початку нового року в іранських, деяких тюркських та деяких кавказьких народів, які були колись під владою Перської імперії. Свято відзначається 20, 21 або 22 березня, тобто в день весняного рівнодення. Коріння Наврезу йде від традицій Зороастризму, тому свято також називають зороастрійським Новим роком.

[2] Зороастризм або Маздаїзм, іноді Заратустріанство (самоназва: Вахві Даена Маздаясна — Добра Віра Вшанування мудрості) — стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого перебуває проповідь давньоіранського пророка Заратустри, відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священого зороастрійського канону.



[3] Вперше з’явилися в імперії Ахеменідів у VI столітті до нашої ери. “Безсмертні” докладно описані Геродотом, який позначав їх як “десять тисяч” або Αθάνατοι (з грец. — безсмертні). За однією з версій, вони отримали таку назву в результаті того, що Геродот переплутав перські слова Anūšiya (супутники) і Anauša (безсмертні). Інша версія пояснює походження назви тим, що, як тільки хтось з “безсмертних” гинув, його замінювали іншим, тим самим підтримуючи число безсмертних постійним (10 000 осіб).

Наталія ПАСАРГАД, UAМодна

Нас можна знайти у Facebook: facebook.com/nashisvit; Telegram: t.me/nashisvit; Twitter: twitter.com/Nashsvit; VK.com: vk.com/nashisvit.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *