“Між Західною Європою і пострадянським простором”: Українка розповіла про життя та навчання у Литві

Суміш радянського минулого і європейського теперішнього також відчувається в інфраструктурі. У деяких місцях за містом дороги розбиті й звивисті, але по самому місту їздити – суцільне задоволення. Крім цього, всюди є велосипедні доріжки. Вони пролягають по тротуару, але пофарбовані іншим кольором. Дуже приємно, що велосипедисти не просто мають свій куточок на дорозі, але навіть відокремлені від проїжджої частини і можуть почуватися безпечніше.

Що мене ще дуже приємно здивувало – це заходи сонця. У кількох кілометрах від студентського містечка є пляж, тому споглядати захід можна як з вікна гуртожитку, так і біля самого моря. От тільки що не радує – це погода. Дощ, дуже сильний вітер і катастрофічно малі дози сонця – це візитівка Клайпеди.

Окрім міста, я була шокована університетом. Що система, що ставлення до студентів відрізняються від українських. Тут нас поважають і кожного сприймають як особистість. Можливо, іноді не вистачає предметів за профілем, але на багатьох загальних ми вчимося мислити критично і просто розвиваємося. Система liberal arts має на увазі вивчення не лише своєї спеціальності, але й деяких предметів з інших. Іноді це дратує, бо хочеться сконцентруватися на чомусь потрібному; а іноді навпаки подобається, бо можна пізнати навіть свій предмет з іншого боку.

Житло

Житло шукати не було потреби, бо я живу у гуртожитку, який надає університет. Це дуже приємна частина студентського життя, оскільки гуртожитки у нас комфортні. Кімнати бувають на 2, 4, 5 і 6 осіб, від чого, відповідно, і залежить вартість. Вони побудовані за типом блокової системи і мають 2-3 людини на стороні. У загальній зоні в кімнаті є великі шафи для речей, 2 мийки, холодильник і ванна. На поверсі студенти ділять лише кухню.

Величезним плюсом життя у кампусі я вважаю багато заходів і спілкування. На кожному поверсі є староста, який влаштовує невеликі свята, розваги на вечір у вихідні дні й просто допомагає з будь-якими проблемами. Це дуже допомагає зблизити мешканців поверху, та й не тільки.

Ще зручно, що розташовано гуртожиток за хвилину пішки від головного корпусу, тож прокинутися за 10 хвилин до пари, випити філіжанку кави й встигнути вчасно цілком реально.

Варто зауважити, що університет християнський, тому в кампусі суворо забороняється вживати спиртне, але ми всі розуміємо, що люди знаходять спосіб обійти правила. Також відвідувачі можуть перебувати в кімнаті лише до 23:00 в будні дні й до опівночі по вихідних. Але знову ж таки, не все так суворо насправді, як виглядає на папері.

Ціна за семестр коливається: від €375 до €500, залежно від кількості людей в кімнаті й від гуртожитку. Квартири тут приблизно за такою ж ціною: за однокімнатну доведеться віддати близько €150-200 на місяць + комунальні послуги, за кімнату в квартирі може вийти трохи менше – близько €100.

Медобслуговування – це завжди складне питання. Державні лікарні тут чимось схожі на наші в ефективності і ставленні до людей. Щоб уникнути фиркання та вічної переадресації до іншого відділення, я надаю перевагу приватні лікарні, які досить адекватні в ціновій політиці. Університет надає нам страхування для екстрених випадків (воно коштує €30 на рік). І це окупається.

Один прийом у приватній клініці коштуватиме близько €25, ліки теж недешеві. Якщо хвороба у вас з’явилася з моменту перебування в Литві, то страхова компанія покриває все. За рік я хворіла рази чотири й страхування мене дуже виручало: замість сотень євро, я заплатила менше €20!

Їжа

Литовська кухня дуже схожа з нашою – багато тіста, картоплі й молочних продуктів. У них є страва Šaltibarščiai, тобто холодний борщ з кефіром, який подається з гарячою картоплею. Місцеві мешканці його обожнюють, але як на мене, то це страва на любителя. У гуртожитку ми всі готуємо те, хто до чого звик, хоча часто експериментуємо з іноземними стравами. Продукти тут особливо не відрізняються від звичних нам, а в цінах різниця є (як в гарну, так й у погану сторону).

Хліб, молочні продукти та каші складно відрізнити від українських. Дуже часто можна зустріти гречку або вівсянку українського виробника, тож відчуття дому завжди буде присутнє у вас на кухні.

Де європейські ціни дають про себе знати, так це в закладах громадського харчування. Бургер і картопля обійдуться у €4-5, а ситний салат потягне на €7-9 у найзвичайнісінькому кафе. Клайпеда ще славиться своїми кав’ярнями, в яких середній латте вийде мінімум €2,25. Доповнити напій десертом можна від €1,15 за печиво й до близько €3 за шматочок торту.

Багато хто вважає литовців дуже холодними й непривітними через те, як вони поводяться у громадських місцях. Не можу сказати, що помічала це на своєму досвіді. Швидше навпаки: що майстер манікюру, що інструктор з водіння – обидва із задоволенням розповідали мені про своїх дітей, братів, новини й проблеми, без єдиного натяку на будь-яку непривітність.

Старше покоління має схожий менталітет, а от молоде – більш європейський. Я вже згадувала про ставлення до російськомовних приїжджих, але вважаю, що не варто загострювати на цьому увагу. У мене дуже багато друзів-литовців, і, крім щирого інтересу до української культури та української мови, я наразі нічого поганого не бачила з їхнього боку. Ми прекрасно знаходимо спільну мову, спілкуючись англійською, яка у них, до речі, на високому рівні.

Не можу сказати, що сервіс у Литві має відмінну рису. У продуктовому магазині вас зазвичай зустріне касир середнього віку, який у переважній більшості випадків говорить російською і допоможе з будь-якою проблемою, якщо ви спочатку запитаєте литовською, чи розмовляють вони іншими мовами. У закладах ситуація трохи інша. Там частіше працюють молоді люди, які добре говорять англійською, але абсолютно не знають російської. Тож залежно від місця, доводиться пристосовуватися.

Щодо іншого, можу сказати, що все зроблено або переробляється для людей. Що транспорт, що дороги, що житлові будинки, побудовані за Союзу, – все вдосконалюється для красивого вигляду і функціональності.

У нас у кампусі все трохи інакше, оскільки здебільшого скрізь працюють американці. Вас вітатимуть широкою щирою посмішкою в офісі будь-якого працівника або викладача, і допоможуть з будь-якою проблемою. У нас є офіс студентського життя, де допомагають розібратися з медичним страхуванням і можуть записати до лікаря, якщо щось не термінове. Міграційний офіс робить всі документи для дозволу на проживання, а реєстр займається питаннями щодо самого навчання.

Висновок

Загалом, можу сказати, що Литва – це щось середнє між Західною Європою і країнами пострадянського простору. Вона дуже старається позбутися статусу країни колишнього СРСР і всіляко позбувається його спадщини. Мені дуже подобається, як у місті щодня ​​все більше житлових будинків перетворюються з розпатланих “хрущовок” на доглянуті європейські будинки з акуратними чистими під’їздами.

Старе місто у Клайпеді теж дуже схоже на шматочок Німеччини, а затишні кав’ярні додають свою нотку шарму цьому місцю. Саме життя в Литві я особливо не знаю, оскільки 90% часу перебуваю в кампусі, але в цьому є своя краса. ЛСС – це як американський острівець в європейському океані, де відбулася повна суміш культур і менталітету.