“Раб має батрачити”: Український заробітчанин розповів, чому не хоче повертатися до Чехії
Мешканець міста Пологи у Запорізькій області на ім’я Вадим розповів про труднощі та розчарування, які чекали на нього на заробітках у Чехії, пише Обозреватеваль.
В Україні чоловік займався автоперевезеннями, працював сам на себе, але бажаного та стабільного доходу не мав.
“У Польщу не хотів їхати, про неї більше негативних відгуків чув, і працювати там треба довше (по 12-14 годин), а в Чехії робочий день по 8-10 годин і оплата за годину 100-120 крон (курс гривні приблизно один до одного, різниця невелика). В Чехію поїхали за польською візою: щоб отримати чеську, треба більше часу і витрат”, – зазначає чоловік.
Спочатку він хотів знайти собі роботу водієм. Цікавився оголошеннями про екскурсійні маршрути у Празі.
Стажування – тиждень, а далі – сідай за кермо і крути. Але за цей час не вивчиш місто, аби не блукати. Ще для цієї роботи треба знати мову та мати чеську візу. Тому ця ідея сама собою відпала.
Вихід був лише один – найматися на будівництво. Знайомі Вадима вже працювали на таких роботах різноробами.
“Раб має батрачити, виконувати всю чорнову і важку роботу без спочинку. За перекур – штраф 500 крон. А можуть взагалі нічого не заплатити. Весь час за робітниками стежать. Багато там “кидалова”, не можна вірити нікому. Старшими ставлять здебільшого тих, хто вже роками їздить на заробітки. Загалом нам траплялися вихідці із Західної України. Вони вже знають мову, тому з роботодавцями зв’язок через них. А отже, часто свої ж і “кидають” на гроші. Може бути і таке, що вирішив старший не платити батраку, влаштував скандал, викликав поліцію – і тебе депортують з країни”, – пояснює Вадим.
Після роботи на будівництві Вадим пішов працювати у лісництво. Робота теж виявилася важкою. Спочатку доводилося навіть їсти на ходу.
“За людей заробітчан там не вважають. Для них це робоча сила, з якої треба “вичавити” по максимуму. Доводилося носити і вантажити самостійно товстезні стовбури дерев. Багато хто надривається на таких роботах. Працювали по одному там, де має працювати троє. Нас так і називали – “коні”, – згадує чоловік.
Українець на заробітках пробув 4 місяці й більше не хоче туди повертатися.
Більше про новини української громади у Чехії читайте на сторінці у Facebook “НАШІ в Чехії”
Нас можна знайти у Facebook; Telegram; Twitter; Pinterest; VK; OK.