Чт. Січ 21st, 2021

Доля митця в тоталітаризмі: два строки, реабілітація, кіношедеври

Ще кілька десятків років тому показ фільмів “Смугастий рейс” або “Людина-амфібія” приковували до екранів телевізорів людей різних поколінь. А між тим, сценарист, який брав участь у створенні цих картин, народився в Києві на Подолі, пише Марина Пєтушкова для Інфолайф.

Життя Олексія Каплера схоже на пригодницький роман. Присутні усі інгредієнти: злети, творчі успіхи, падіння, заслання, багато жінок, донька радянського вождя, драма, трагедія та ейфорія.

На Подолі в родині заможного підприємця 11 жовтня народився хлопчик Лазар. Батько володів швейною майстернею, матір була домогосподаркою. До речі, будинок родини Каплерів стояв на тому місці, де нині розташовано кінотеатр “Жовтень”.

З дитинства Лазар був затятим кіноманом. Він не лише дивився фільми, але разом з друзями замість уроків розігрував власні спектаклі. В 15 років хлопець змінив ім’я на більш звичне Олексій.

Тоді ж він з такими ж відчайдухами Сергієм Юткевичем та Григорієм Козинцевим влаштували власний ляльковий театр “Арлекін”. Вистави відбувались на одній із київських площ. Один із них крутив шарманку, двоє інших влаштовували веселий балаган для містян.



Закінчивши гімназію, Каплер почав грати в київському естрадному театрі. А в 1921 році молоді актори поїхали до Лєнінґраду. Там юнаки створили Фабрику Ексцентричного Актора (ФЕКС). Вони провадили ідею, що традиційне мистецтво вже себе пережило, світу потрібні новатори. За девіз взяли собі фразу Марка Твена: “Краще бути молодим щеням, аніж старою райською пташкою”. Олексій Каплер з друзями робив на сцені справжнє шоу, з цирковими та естрадними номерами.

Того ж року юнак вперше одружився. Його обраницею стала Тетяна Тарновська, представниця старовинного українського роду Тарновських, одна із перших актрис радянського кіно. Для того, щоб узяти шлюб, Каплеру довелось змінити релігію та прийняти християнство. Проте навіть це не врятувало подружнє життя. За 8 років вони розійшлись. Водночас професія актора розчарувала Каплера. Він хотів чути зі сцени свій власний текст, а не завчати чужі думки.

У віці 23 років Олексій поїхав до Одеси. Юнак почав працювати асистентом Олександра Довженко у фільмі “Арсенал”. Повернувшись до Києва, намагався писати сценарії, проте невдало. Обидві картини – “Право на жінку” та “Шахта 19-28” – заборонили. Приватне життя чоловіка теж не було аж надто спокійним. Спершу він жив у цивільному шлюбі з лікарем Тетяною Златогоровою, пізніше з актрисою Галиною Сергієвою.

Каплер працював військовим кореспондентом і шукав шансу себе проявити. Тож, нарешті, йому вдалось схопити синю пташку за хвіст. В даному випадку – синю пролетарсько-комуністичну пташку. Олексій виграв конкурс сценаріїв до фільму “Ленін у жовтні”. Сталін, який був на закритому показі, залишився задоволеним. Каплер зобразив його важливим соратником вождя комунізму. Далі було ще декілька ідеологічних фільмів. За них Олексій отримав орден Леніна і премію Сталіна. Здавалось би, потрібно просто продовжувати працювати в тому ж дусі й усе буде добре.



Проте, як кажуть французи, сherchez la femme. На заваді стало кохання до жінки. Дуже непростої жінки.

Одного разу Олексій потрапив на вечірку з приводу святкування річниці Жовтневого перевороту. І там він познайомився зі Світланою Аллілуєвою. Каплеру було 40 років, він швидко завоював серце 16-річної дівчини. Доньку Сталіна підкорило галантне ставлення Каплера. Він показував їй останні новинки зі світового кіно, приносив книжки, відкривав новий мистецький світ.

Побачення відбувались у присутності охорони, і були досить цнотливими.


Пізніше режисер поїхав робити репортаж в Сталінґрад, що тоді був в оточенні. І в репортажах давав прозорі натяки на свій небезпечний роман. Батько Світлани був дуже розлючений. Його донька зустрічалась із майже втричі старшим чоловіком, до того ж єврейської національності. Сталін вжив заходів.

Каплеру запропонували поїхати на фронт, щоб збирати інформацію для нового фільму. Чоловік відмовився і замість цього поїхав у заслання. Його заарештували за антирадянську агітацію та відправили на 5 років у Воркуту. Там він працював фотографом і перебував у тяжкій депресії. 

З цим станом йому знов допомогла впоратись жінка. У Воркуті режисер почав нові стосунки з Валентиною Токарською. Вона стала його другою офіційною дружиною.



Після заслання Олексій, попри заборону, приїхав до Москви. Він не шукав зустрічей з Аллілуєвою. Навпаки, збирався до Києва. Але щойно зайшов до потяга, як його знов заарештували. І знов заслання в містечко Інта. А там було особисте розпорядження Іосіфа Сталіна, яке забороняло давати йому легку роботу. Режисеру довірили керувати підіймальною машиною у шахті. Його робочим місцем був тісний сарай, Каплер там сидів один та за сигналом робітників підіймав діжу з шахти, перерви на обід не було.

На місяць було три вихідних дні. Проте керівництво табору в ці дні проводило обшуки та інвентаризацію власного нечисленного майна в’язнів.

Кінець жахливому існуванню принесла смерть Сталіна. Каплін та його дружина потрапили під амністію. В 1954 році він був повністю реабілітований. В той же час Олексій випадково зустрівся зі Світланою Аллілуєвою, яка запропонувала знову бути разом. Але після десяти років заслання чоловік відмовився.

Подружнє життя на волі теж не вдавалось. В 1954 році на курси сценаристів, де викладав Олексій Каплер, вступила Юлія Друніна. Між ними спалахнуло почуття. Шість років жінка боролась з собою, оскільки була у шлюбі з Миколою Старшиновим та виховувала доньку. Врешті решт, і Олексій, і Юлія покинули свої родини та зіграли весілля.



Нареченому було 50 років, а його обраниці – 30. Проте їх життя стало справжньою казкою про кохання.

У професійному житті теж настала світла смуга. У 1966 році Каплера запросили вести передачу “Кінопанорама”, що виходила в прямому ефірі. Він проводив інтерв’ю із людьми причетними до світу кінематографу, розповідав про нові фільми, згадував старі часи. Живий, безпосередній ведучий з відмінним почуттям гумору став символом цієї передачі. А вона була дуже популярна і йшла до 1972 року.

1967 року українця було обрано віце-президентом Міжнародної гільдії сценаристів у Лондоні.

Олексій Каплер помер 11 вересня 1979 року від раку. Його поховали на Старокримському кладовищі. А поряд розмістилася могила Юлії Друніною, яка так й не змогла пережити втрату коханого чоловіка. Вона вкоротила собі віку, отруївшись чадним газом.

Світлини (6): life.informator.news

Марина ПЄТУШКОВА, Інфолайф

Більше про новини української громади в Росії читайте на сторінці у Facebook “НАШІ в Росії”

Нас можна знайти у Facebook; Telegram; Twitter.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *