Пт. Сер 19th, 2022

Українець поділився власними враженнями від життя та роботи в США

Ми з радістю зранку встаємо, чесно працюємо, насичено відпочиваємо і відчуваємо приємну втому перед сном. Так, в ідеалі, виглядає ціль роботи – жити, щоб працювати, а не працювати, щоб жити. Це філософія праці в США. Її навчаються працівники, які роблять американську економіку живою та потужною – мігранти, пише портал “НАШІ” з посиланням на ІА ZIK. Однак, їх ментальність та минуле дається взнаки. Зокрема, багато українців, які потрапляють у США, не відмовляють собі у тому, чого навчилися вдома – є можливість щось вкрасти, то кради.

Принаймні, про таку двозначну картину американсько-українського світу розповідає Назар Семчишин, який вже близько шести років живе і працює у США. Назар за той час змінив десятки робіт, встиг побувати практично в усіх штатах та познайомитися із сотнями українців у США. На його думку, типові американці дивляться на типових українців із підозрою, як, в принципі, на всіх мігрантів. Назар зараз живе у Детройті, автомобільній столиці США і займається перевезенням частин автомобілів по заводах, які розкидані по всіх штатах.

– Назаре, що таке бути українським мігрантом у США? Чи відчуваєш якусь особливість, можливо, дискримінацію? Чи стикався з упередженістю щодо того, що ти українець, який заробляє хліб із маслом у США?

– Почну з того, що, у моєму розумінні, дискримінація існує лише тоді, коли ти у неї віриш, думаєш про неї, – тоді ти її помічаєш. Намагаюся абстрагуватися і не звертати уваги на такі речі, оскільки вони гальмують і забирають багато емоцій та думок. Але якщо подивитися збоку на мій досвід, то так, звісно, були моменти, про які неприємно згадувати.

Був період, коли я працював на страхову компанію, що займалася оцінюванням речей, які постраждали внаслідок лиха. Так от, була бригада українців, ми займалися очищенням підвалів, які затопило, будинків, які згоріли, тощо. Українці, які працювали зі мною, могли з легким серцем забрати якусь чужу річ, вони її списували і крали додому. Таких прикладів знаю багато.

До Америки приїжджають працювати найчастіше українці з сіл, які виграли грін-карту, заповнили анкету і потрапили сюди навіть не знаючи мови. Живуть часто такі українці у своїх маленьких українських тусовках, люблять випити, побитися, часом щось вкрасти і в цілому проявляють не найкращі риси нашого менталітету. Були моменти, коли не хотів казати, що я українець.

Коротше кажучи, на мою суб’єктивну думку, українські робітники мають не надто добру славу серед американців, але це не заважає їм добре заробляти.

– Чому?

– Понаднормова праця. Це слово об’єднує практично всіх мігрантів, які працюють у США. Американці хочуть працювати 6-8 годин і отримувати достатньо грошей на все. Мігранти, українці у тому числі, готові працювати і 10-12-14 годин на день, бо хочуть більшого. Тобто мігранти – це такі трудяги, які рухають економіку США.

Маю знайомих українців, які багато років тут працюють. У них вже є чотири чи п’ять будинків, які вони здають в оренду, та вони не перестають щодня працювати на інших роботах. Це не тому, що їм постійно мало грошей, ні, це тому, що така культура праці в США. Люди тут живуть роботою, вона дає ціль і впевненість. Якщо ти зупиняєшся чи починаєш “халявити”, то одразу відчуваєш це. Все коштує грошей, а подарунків тут не буває.

До речі, я помітив, що, працюючи практично на будь-якій роботі у США, можна нормально жити. Під словом нормально, я маю на увазі: машина, житло, харчі. Це базові речі. Після двох місяців роботи у США, я купив машину.

А ще пам’ятаю цікавий та показовий епізод. Їду я зранку з дому на роботу, зупиняюся на світлофорі й бачу дядька-безхатька. Він так із заздрістю дивиться на мене, я здивовано на нього і тут я розумію: “Боже, я, молодий пацан, за два місяців заробив більше, ніж він за своє життя”. Звісно, обставини життєві могли бути різні у цього чоловіка, але я до того, що в США кожен, хто працює, може мати те, чого він хоче.

Для прикладу, я завжди мріяв в Україні про класну електрогітару та барабанну установку, бо люблю музику. Тепер у мене три крутих гітари та барабанна установка. Тому ті 8% американців, які офіційно за межею бідності, швидше за все, просто не хочуть чи не можуть працювати. Америка любить працю. Думаю, якби українці працювали так само багато вдома, як в США, то б жили теж не гірше. Одним словом навчився я тут поважати й цінувати працю.

– До речі, про музику: пробував втілити мрію всіх музикантів і стати “рок-зіркою”, чи американський шоу-бізнес надто закритий для нових виконавців?

Світлини (2): zik.ua

– Звісно, що пробував. Мав свій “гаражний” гурт, але далі від гаража справа не пішла. Одна з кращих консерваторій світу, що є у Нью-Йорку, щороку випускає 1,5 тисячі висококласних музикантів, та лише 20% з них таки стають у підсумку музикантами, а більшість ж перекваліфіковується.

В США дуже велика конкуренція і музичний шоу-бізнес тут, як і всякий інший, є масовим продуктом. Всі відомі виконавці мають десятки музикантів, які пишуть їм чи не щотижня новий хіт. Нові голоси, які хочуть потрапити на радіо, на популярні канали, а також бути запрошеними на великі концерти, мусять мати великий стартовий капітал. Тобто, хтось у них має вкласти гроші, які у підсумку ті відроблять, або ні.

Тому простіше зараз стало здобувати публіку через Інтернет, створювати Youtube-канали і викладати класні й оригінальні кавери на популярні пісні. Звісно, що маю такі музичні мрії, але музика для мене – це гобі, приходжу з роботи, беру гітару у руки і вже на душі краще. Мій спосіб розслабитися.

– Навколо чого зосереджений відпочинок американців?

– Навколо розваг та алкоголю. Американці люблять бари, більярд, боулінги, стриптиз-клуби. Більше того, типові американці не подорожують. Це цікавий парадокс. Велике число туристів, які подорожують світом – це американці, але дуже малий відсоток американців в Америці подорожує кудись.

Маю багато знайомих американців, які ніколи не виїжджали з Детройту чи зі штату Мічиган. Люди не подорожують, – де народилися, там і живуть. Я люблю поїсти у кав’ярнях, тому часто говорю із офіціантами про життя. Одного разу проїжджав штатом Айова – це суцільний степ і там всюди росте кукурудза. Їм там у кав’ярні, п’ю каву і питаю офіціанта: “Ну як у вас життя тут, краще ніж в інших штатах?” А він так із серйозністю відповідає: “Ніякого другого життя не пробував. Ми тут сидимо на стільчику, куримо бамбук і дивимося, як росте кукурудза. І так з року у рік…”

До речі, щоб зʼїздити до тої ж Мексики на тиждень, потрібно всього 600 доларів – це поїздка “все включено”. У США, тиждень такого відпочинку в середньому коштуватиме тисячу доларів, а то й більше. Тобто, за кордон навіть дешевше поїхати відпочити, але багато американців просто сидять дома.

– Ще кажуть, що американці малоосвічені й взагалі усе у них спрощено настільки, що буквально на інструкціях пише – “не їсти упаковку, бо це шкідливо для вашого здоров’я”. Міф?

– Я коли приїхав сюди, то теж мав у голові таку думку, що американці – тупі. Але з роками я побачив, що тут все зроблено для них. Для прикладу, існує понад 50 видів рукавиць для різної роботи, а у нас скільки – одна чи дві пари? Так само інші речі: все зроблено суто під те завдання, яке потрібно виконати.

Масовість виробництва породила у них такий широкий ринок послуг та товарів – те, що нам здається звичним, тут бізнес. Тобто будь-які додаткові вказівки, як робити, що придбати – це також бізнес.

Американці народ цікавий, у них все спрощено, навіть стосунки. Всі ті драми, які показує Голлівуд – у житті тут рідкість. Для них мати когось поруч – це ніби обов’язок. Тут практично не зустрінеш американців, які не мають “бойфренда” чи “гьолфренд”. Вони сильно не переймаються стосунками, тому все виглядає більше на розрахунок. Ніби: одного дня сказав хлопець дівчині: “Давай одружимося”, а вона: “Давай”. І швидко це роблять. Напевно, ця масовість стала такою ж і у стосунках.

– Де ти встиг вже побувати у США? Маєш якісь улюблені міста?

– Я вже три роки працюю на логістичні компанії, які займаються доставкою тих чи інших товарів по всій Америці. Останній рік розвожу деталі автомобілів до різних заводів. Тому був майже у всіх штатах та більшості великих міст. Найкраще місто – це звісно Ванкувер (Канада), але найбільше подобається Сіетл. Чому? Бо там неймовірно красиве поєднання засніжених гір та теплого океану. Та й саме місто дуже сучасне, багато всього.

– Які б три поради ти дав тим, хто хоче працювати у США?

– Перше – це швидко інтегруватися у суспільство. Вчити мову, культуру, цікавитися американською політикою. Частина наших мігрантів, які живуть у США, дізнаються новини про Америку із українських ЗМІ, мають мало друзів американців. Це не сприяє розвитку і пошукам оптимальної роботи.

Друге – це освіта. В основному українці працюють тут різного роду чорноробами: прибирання, доглядання, будівництво тощо. Майже два роки я теж таким займався, вже став майстром на всі руки. Бо робив і дах, і вікна, і всередині будинку все, що тільки можна придумати. Потім працював на заводі, а тоді вже взявся за перевезення товарів. Але добре мати освіту, щоб зустріти свою старість гідно. Бо все життя так чорноробом працювати теж важко. Тому потрібно записуватися у коледжі, вивчати щось, здобувати ступені й шукати кращу роботу. Я досі навчаюся, за той час закінчив два коледжі тут. У вересні вступаю на медичну програму. У майбутньому планую займатися медициною.

Ну і третя порада – це постійно збільшувати свій “нетворк”, число друзів. Чим ширше коло твоїх знайомих, тим простіше знайти роботу, квартиру. Я знаю більше українців, ніж американців. Помітив, що мігрантам простіше між собою комунікувати, тому мігранти співпрацюють з мігрантами.

 

Юра МАРТИНОВИЧ, IA ZIK.

Наш канал у Telegram: t.me/nashisvit; наша сторінка у Facebook: facebook.com/nashisvit.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *