Чт. Бер 28th, 2024

Наша історія: Економічні особливості першої хвилі еміграції до США

Портал “НАШІ” спільно із нашими партнерами порталом “БОРЩ” запускає новий проект “Наша історія”, присвячений історії української еміграції. В рамках проекту ми плануємо розглянути саме явище української еміграції, його причини та перебіг.

Сьогодні пропонуємо до вашої уваги другий матеріал проекту “Наша історія”

Економічні особливості першої хвилі еміграції до США

Є два види еміграції за економічним чинником: осіла та заробітна. Під осілою слід розуміти фермерську або промислову. Заробітна завжди є тимчасовою, незалежно від того, ким працюють мігранти у новій державі. Головна мета заробітчан — здобуток ресурсів та повернення на батьківщину.

Читайте попередній матеріал серії “Початок української еміграції до США”

Українці ж, переїжджаючи до Аргентини, Бразилії, Канади чи до інших країн обох американських континентів, зазвичай залишалися на своїх нових фермах. Зі США ситуація склалася інакше, адже туди переїжджали робітники шахт та фабрик. І цікавим є те, що більшість тодішніх емігрантів хотіли після тимчасового заробітку повернутися додому й вести власне господарство. До Першої світової війни це взагалі було нормою. Так само, як й зараз є сезонні заробітчани, так і тоді були “заробітчани за океан”. Але після початку Великої війни повернення до України, яку розривало між двох ворогів, вже не було першочерговою ціллю.

Популярна думка, що еміграція з українських міст відбувалася лише за рахунок робітників або бідного населення, не є правдивою. Звісно, українські купці, ремісники, лікарі, інженери, адвокати, художники тощо до Першої світової війни фактично не емігрували. Але, наприклад, з Карпатської України та Лемківщини українці здебільшого переїжджали до шахтних копалень Пенсильванії. Вже пізніше вони починали працювати на інших роботах.

Здебільшого до США переїжджали селяни. Це були діти середнього або трішки біднішого достатку, але не робітники! Не варто забувати, що для переїзду потрібні були значні кошти. Безземельний заробітчанин їх точно не міг мати. Гроші були у фермерів, землеробів. Є свідчення про те, що в еміграцію виїжджали й доволі заможні селянські господарі.

Це були активні у суспільно-культурному житті люди. Помилково також вважати, що вони були неграмотними та абсолютно денаціоналізованими елементами. На такий ризик могли піти лише сміливі, енергійні, відважні люди, які справді вміли себе показати. Це явище можна порівняти із раннім козацтвом, куди йшли “за славою та волею”, коли батьківщина вже цього не давала.

Для підтвердження цих слів варто зазначити, що після прибуття до США перших хвиль еміграції люди кооперувалися, створювали освітні товариства, газети. І навіть вже після інтеграції в суспільство ця діяльність продовжувалась – у видавництві журналів, книжок, навіть перекладів світових творів українською! Наклад таких книг та журналів переважав видання по всій Україні. Таким чином, Україна втрачала найкращих, але вони не були звичайними біженцями, навпаки, вони спільно прагнули вищого рівня.

Перша хвиля еміграції переважала наявністю практичних фермерів, які були доволі кваліфікованими. До робітничої роботи вони мали набагато менше здібностей. Тому “робоча сила” фабрик та шахт часто замінювала доволі дешеву робочу силу. Але й тут повну “чорну роботу” не робили. Українські емігранти часто ставали директорами компаній, на відмінну від представників інших народів.

Такою от була ресурсна сила першої великої хвилі української еміграції.

Далі буде…

Ростислав КАМЕРІСТОВ, БОРЩ.

Наш канал у Telegram: t.me/nashisvit; наша сторінка у Facebook: facebook.com/nashisvit.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *