Пт. Січ 28th, 2022

Княжна України-Руси, королева Франції: Ким була Анна Ярославна?

Історія Анни Ярославни часто подається як казка. Взяла і вийшла заміж руська красуня за французького короля, поїхала у далекі землі, всіх зачарувала і… безслідно зникла. Ніхто не знає, де і як вона померла. А сьогодні ще й “брати наші менші” намагаються приписати їй своє громадянство. Звісно, що росіянкою Анна не була, й життя її було складнішим й зовсім не казковим. Проте вплив доньки київського князя на історію Європи виявився доволі значним, пише портал “НАШІ” з посиланням на видання “Культурология”.



Розумна, красива, ще й полюванням цікавиться

У французького короля Генріха I до сорока років все ще не було спадкоємця. Зважаючи на те, що король любив брати участь у військових походах, які, без сумніву, могли б серйозно і раптово скоротити йому життя, ситуація виглядала доволі скрутною. Проблема була ще й у тому, що знайти наречену Генріхові було непросто. Всі дівчата відповідного віку та походження, які жили неподалік, були або родичками, або доньками ворогів. Тож Генріху довелося шукати наречену подалі й відправляти сватів на схід, до Києва.

Не варто вважати, що випадок Анни був чимось винятковим для Русі. Наша держава на той час вже давно контактувала з Європою. До прикладу, матір’ю Анни була шведська принцеса, а сестра батька вийшла заміж за угорського князя. Ярослав не зробив нічого принципово нового, віддаючи своїх доньок заміж за європейських королів.

Посли Генріха розповідали, що король Франції почув про чудову красу Анни. А вона й дійсно була красунею. Але крім того вона була дуже освіченою, адже її батько й сам був освіченим правителем. Він дав усім своїм дітям настільки гарну освіту, наскільки це було можливим у ті часи.



Генріх був просто вражений, познайомившись зі своєю нареченою. Її вирізняли не лише краса, розум, виховання, а й твердість характеру: дівчина наполягла, що присягу на своїй коронації (а вона була першою коронованою дружиною короля) принесе на взятому з собою православному Євангелії, замість місцевої Біблії на латині. 

Генріх Анну теж вразив, але абсолютно в протилежному значенні. Старий, товстий, з поганими манерами й неграмотний; Париж до того ж в ті часи був абсолютною периферією. Анна писала додому жалібні листи, хоча Генріх й намагався усіляко догодити молодій дружині. Він погодився назвати первістка дивним для європейця тієї епохи ім’ям – Філіп, підписував документи спільно з дружиною (не зважаючи на її коронацію, такого кроку від Анни не чекали), влаштовував різноманітні розваги.

Особливо любила молода королева полювання. Придворні Генріха були вражені тим, з якою спритністю та грацією вона трималася в сідлі навіть найнесмиреннішого коня, наскільки вона була невтомною в поїздках. У майстерності полювання руська королева перевершувала не лише пухких придворних дам, але й привчених до сідла лицарів. Знаючи досконало грецьку мову та латину, Анна без великих труднощів вивчила й французьку, тож під час полювання вела невимушені веселі бесіди. Чоловіки були від неї без тями, але тримала себе королева суворо, тож Генріх, якщо й ревнував, не мав приводу робити це відкрито.



Як і належить королеві, Анна будувала монастирі й надавала милості тим, хто втрапив у біду. Папа Римський у листі до Анни згадував, що чув багато схвальних відгуків про її чесноти, й він не кривив душею. Завдяки її добрій душі та освіченості про Анну багато говорили в Європі.

Справжнє кохання Анни

Відомо, що чоловіка Анна з Києва не кохала, хоча справно виконувала подружні обов’язки у всіх сенсах, від подружніх до державних. Вона народила Генріхові трьох синів – один помер ще в дитинстві, але два інших увійшли в історію. Кохала ж Анна зовсім іншого чоловіка, і, ймовірно, покохала його ще за життя короля, от тільки волі собі не давала.



Граф Рауль де Крепі, родич короля й впливовий придворний, також був одружений. Але, варто було Анні овдовіти, він під виглядом підозри в зраді вигнав законну дружину. Церква не дала йому дозволу на розлучення, знайшовши привід надуманим, й тоді Рауль та Анна просто втекли з Парижа, зігравши весілля так, немов обидва вільні. 

Дивним чином Рауль не переслідував жодної користі. Він не намагався використовувати овдовівшу королеву для політичних ігор, та це й було неможливим: вона одразу ж зреклася своєї корони. Рауль просто кохав. І Анна просто кохала. Й усі ці пристрасті за умови, що обидва за мірками того часу були вже немолодими.

Скандал розгорівся неймовірний: адже обидва вони покинули свої родини. Рауль вважався тепер двожонцем, а отже, Анна була не дружиною, а його коханкою (тоді це була неймовірна ганьба). Анна покинула заради Рауля своїх дітей, включно із семирічним Гуго. Юний король Філіп захищав матір, як тільки міг. А от Папа Римський відлучив графа де Крепі від церкви. Закоханим же було все одно. Вони готові були заплатити цю ціну. Анна вміла переходити не лише кордони королівств, а й взагалі будь-які обмеження та заборони.



Лише коли дружина Рауля Аліенора померла, шлюб Анни став вважатися справжнім. Але незабаром помер й сам Рауль. Поки родичі графа ділили спадщину, Анна тихо повернулася назад до королівського палацу. Їй зі спадщини де Крепі нічого не було потрібно. Філіп був радий її бачити. Анна знову стала відігравати певну роль при дворі, але тепер вона підписувалася не як “Анна Королева”, а як “Анна, мати короля” – тобто, титул їй не повернули. Та вона й сама навряд чи цього прагнула.

Слід Анни

Для французів київська княжна й досі лишається легендарною королевою. Напевно, важко знайти того, хто не знає її імені. З її легкої руки Філіп тепер – звичайне європейське ім’я, й чимало принців та королів його носило, включно з чоловіка нинішньої британської королеви.

Анна вплинула й на моду свого часу. Європейські дами високих будинків почали масово носити широкі діадеми. А до того діадема прийшла до Русі з Візантії.

Картини (7): kulturologia.ru

І до Анни полювання була улюбленою розвагою дворянства, але після неї вміння довго сидіти в сідлі й цькувати звірину стало особливою доблестю принцес, королев, графинь та герцогинь. Інакше поглянули під впливом Анни й на проблему освіти шляхетних дівчат. 

Що вже казати про вплив королеви на манери у вищому світі. До візантійської витонченості справа, звичайно ж, не дійшла, але королеву охоче наслідували, й грубість середньовічних французьких дам та кавалерів помітно пом’якшала.



Завдяки Анні, яка народила Генріху синів, щойно створена династія Капетингів існувала й правила у Франції до 1328 року. Династія Валуа, яка змінила Капетингів, теж походила безпосередньо від Анни Ярославни, при чому по чоловічій лінії. 

Її правнук став католицьким святим. А онучка Анни стала пращуркою усіх королів Шотландії, та й взагалі до Анни зводять свої родоводи багато королівських домів Європи. Саме ім’я “Анна” стало популярним серед європейських принцес й герцогських доньок лише після доньки Ярослава Мудрого, князя Київського.

І, звичайно ж, Анна ніколи не була “російською королевою”, “царицею” абощо. Все це – нові вигадки сусідньої до нас нації, якій просто нема ким пишатися із власної історії, тож вони постійно привласнюють собі чужу.

Переклад та опрацювання – Ілля КОНТІШЕВ, головний редактор порталу “НАШІ в світі”

Нас можна знайти у Facebook: facebook.com/nashisvit; Telegram: t.me/nashisvit; Twitter: twitter.com/Nashsvit; VK.com: vk.com/nashisvit.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *